Влащинецька ЗОШ

Шануй батька свого і матір...

Програма з рідної мови визначає зміст роботи над формуванням в учнів комунікативних умінь і навичок, які необхідні їм у період навчання, в процесі майбутньої діяльності і просто в життєвому спілкуванні.

Невичерпні можливості у вихованні в учнів людяності, шляхетності, милосердя закладені в роботі над творами-роздумами на морально-етичну тему. На таких уроках учні вчаться спостерігати життя (помічати людську доброту, жертовність, громадянську мужність), ділитися добротою, щедрістю душі, шанувати батьків, рідний дім, любити рідну мову, пісню, знати свій родовід.

Мета уроку: вчити учнів самостійно добирати матеріал на задану тему; розвивати усне зв’язне мовлення та виразне читання художніх творів; виховувати шанобливе ставлення до найдорожчих людей — батька та матері; формувати почуття обов’язку перед батьками.

«Шануй батька свого і матір твою,

щоб продовжились дні твої на землі,

яку Господь, Бог твій, дає тобі»

(Біблія. Вихід 20: 12)

Неоціненне значення у вихованні шанобливого ставлення до батька, матері, родини має художня література. Вона формує культуру почуттів, високі естетичні смаки, прилучає до родинного виховання. Учитель мас повною мірою використати ці величезні можливості мистецтва слова для розвитку зв’язного мовлення учнів на уроці літератури.

На початку слід провести словникову роботу і розкрити лексичне значення слів «мораль» та «етика». Доцільно порадити учням протягом такого уроку робити тематичні виписки. Це допоможе в складанні плану до майбутнього твору.

Мораль — це система поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей. Найважливішою функцією моралі є узгодження вчинків окремих осіб з інтересами інших людей, певної спільності, суспільства в цілому.

Термін «етика» для позначення .вчення про моральність вперше застосував Аристотель. Як теорія моралі, етика аналізує природу моральних відносин, досліджує моральні почуття, за допомогою яких виражаються моральні норами, принципи, оцінки, судження. Головну увагу етика надає обґрунтуванню моральної, доброчесної поведінки людини, прагнучи дати відповідь на запитання, що таке добро і зло, чому слід дотримуватися саме такої поведінки. Основні категорії етики — добро і зло, обов’язок, совість, честь, гідність, гуманність, відповідальність та ін.

Вступне слово вчителя. Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей від Бога на горі Сінай, були висічені слова, які стали четвертою Божою заповіддю і епіграфом нашого уроку.

Шанування батьків — один з найсвятіших обов’язків дітей. Батько й матір — найрідніші і найближчі кожному з нас люди. З них починається родина, що є святинею людського духу, хранительницею благородних почуттів: любові, вірності, синівської та дочірньої вдячності. Недаремно образи батьків опоетизовані у віршах, оспівані у музичних творах, прославлені у казках, легендах, прислів’ях та приказках.

Діти цитують дібрані прислів’я про батьків.

1. Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

2. У сокола і діти соколята.

3. Добрі діти батькам — вінець, а злі діти — батькам кінець.

4. Яка сім’я, такий і я.

5. За науку цілуй батька й матір в руку.

6. Який дуб — такий тин, який батько — такий син.

7. Який кущ — така калина, яка маяти — так й дитина.

8. Мати однією рукою б’є, а другою гладить.

Розкривши учням суть понять «мораль» та «етика» слід нагадати їм, як складається елементарний роздум. Можна запропонувати їм скласти роздум (розгорнутий: теза — аргумент, приклад — висновок стягнений: теза — аргумент), узявши за тези прислів’я, щойно зачитані дітьми.

Восьмикласникам потрібно пояснити, що твір-роздум — це текст, у якому в логічній послідовності викладені думки, міркування, висновки. Як правило наступні після певної думки (тези) речення є обґрунтуванням та поясненням (аргументами). Роздум виражається в приєднуваних конструкціях.

Зрозуміло, що в основу роздумів на мораль-но-етичну тему буде покладене з’ясування проблеми моралі.

Роль жінки-матері в житті українців особлива. Образ неньки — розсудливої, доброї, лагідної, хазяйновитої — один з центральних у художній літературі.

Восьмикласники читали багато творів, які передбачені програмою, уроками позакласного читання та просто за покликом душі. Нехай вони пригадають уже відомі їм назви оповідань, повістей, романів, віршів, в яких відображені родинні стосунки між батьками й дітьми.

1. Тарас Григорович Шевченко «Якби ви знали, паничі», «Сон», «На панщині пшеницю жала».

2. Олександр Довженко «Мати».

3. Борис Олійник «Сива ластівка».

4. Павло Грабовський «Вийшла з хати стара мати».

5. Богдан Лепкий «Батько і син».

6. Уляна Кравченко «Мамусю солодка» та інші.

Учитель. Багато доріг поманить вас у житті, але шлях, який веде до рідного дому забувати не можна, бо в тій батьківській оселі — корінь вашого роду, неперервна нитка життя, свята мамина пісня... Рідна домівка, рідне гніздо, берегиня — так у народі називають батьківську хату — особливо дороге місце для людини.

Книга Василя Скуратівського «Берегиня» стала дуже популярною, і багато разів учні користувались нею на уроках. Сьогодні ми ще раз звернемось до неї, зосередивши свою увагу на визначенні слова «берегиня».

Учень. Про берегиню я прочитав у книзі Василя Скуратівського «Берегиня». Ось уривок з неї:

— Мамо, — дивлюсь у теплі неньчині очі, в яких, здається, одсвічується вся блакить рідної землі, і запитую:

— А що означає «берегиня»?

«Берегиня, любий мій синочку, — відказує вона, — це наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли од своїх батьків і дідів, чим збагатились і освятились — хатнім пожитком, дітьми, піснею, згодою чи суперечками, добрим словом, спогадом у цій хаті, — все це, щоб ти знав, і є берегиня».

Учитель. Саме там мати розповідала своїй дитині про найдорожче для їхньої родини вчила добра, щирості, працьовитості, поваги до старших, любові до рідної землі. Дорогими речами мають стати для кожного з нас ті домашні обереги, які є в кожній сім’ї. Це може бути рушник, вишитий бабусею, сопілка, виготовлена руками дідуся тощо.

А чи не справжніми домашніми оберегами для кожного з вас мають бути портрети ваших батьків, інших членів родини? Скільки матерів не дочекались своїх чоловіків, синів, дочок з фронтів Великої Вітчизняної війни і бережуть їхні портрети як священну пам’ять. Учениця читає уривок з поеми Бориса Олійника «Дорога», «Дорога баби Катерини».

Завдання. Визначити стиль прочитаного уривку. Свою думку аргументувати. Про яке з етичних почуттів (совість, обов’язок, честь, гуманність, милосердя, гідність, відповідальність тощо) дав нам уявлення автор?

Учитель. Післявоєнні роки, часи відбудови і часи репресії знову лягли на тендітні плечі матері. Прикладом такої жінки може бути Ганна Федорівна Симоненко — Щербань — мати відомого українського письменника Василя Симоненка.

Матеріал про цю людину ви готували самостійно. (Діти зачитують дібраний матеріал у вигляді інтерв’ю). Після чого учениця декламує напам’ять вірш Бориса Олійника «Пісня про матір».

На цьому етапі вчителеві слід провести бесіду з учнями, проаналізувати вірш, торкнутися струнок їхньої душі за допомогою поетичного слова. Учні повинні вчитися аналізувати вчинки і дії людей на основі цього пізнавати їхні характери. Вони повинні виробити в собі вміння захоплююче розповідати про побачене і почуте, стати цікавими співрозмовниками. Для того, щоб діти краще писали твори, потрібно чимало уваги приділяти їх усному монологічному мовленню.

Учитель. Давайте повернемося в наше сьогодення. На долю матері впав тягар чорнобильського лиха, тяжкі пороки суспільства. Але мами-берегині захищають своєю турботою наші родини, наш народ.

Ваші мами — майстрині. Вони працюють у різних галузях народного господарства нашої молодої держави. Розкажіть про них. (Діти розповідають про своїх мам).

Учитель. Мамина пісня... Але ж її не може бути без мами — найдорожчої, найріднішої для кожного з нас людини.

Мамо... Закрий очі і прислухайся. І ти почуєш її голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш ні з яким іншим. Навіть, коли станеш дорослим, завжди будеш пам’ятати мамин голос, мамині руки, мамині очі.

А хто з вас знає, яка улюблена пісня вашої мами? (Учні називають їх, читають уривки).

(Звучить пісня у виконанні дівчаток класу «Заспівай, моя мамо», муз. В. Верлинича, сл. О. Богочука).

Учитель. Ким для кожного з нас є батько? Батько — захисник, годувальник. Його любов, згідно з народною мораллю, стримана, врівноважена і безмежна. Прикладом може бути біблійна легенда «Про блудного сина».

(Легенду розповідає учениця. Показ сюжету на кольорових фланелях.)

Щоб робота на уроці мала цілеспрямований характер і залучала до активної участі в ній більше дітей, необхідно поставити такі запитання, які потребували б від учнів самостійної оцінки, особистого ставлення до описуваних у легенді подій, викликати бажання обмінятися думками про вчинки героїв, зробити висновки, тобто стимулювати дітей до творчого мислення. Відповіді можуть бути неоднозначними, і тоді потрібно шукати істину в дискусії, яку завершить уривок із кіноповісті Олександра Довженка «Зачарована Десна».

«Багато бачив я гарних людей, ну такого, як

батько, не бачив. Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі, тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписемності і несвободи. Весь в полоні сумного, і весь в той же час з якоюсь внутрішньою високою культурою думок і почуттів.

Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив! Як вправно робив, який був дужий і чистий. Тіло біле, без єдиної точечки, волосся блискуче, хвилясте, руки широкі, щедрі. Як гарно ложку ніс до рота, підтримуючи знизу, шкоринкою хліба, щоб не покрапати рядно над самою Десною на траві. Жарт любив, точене, влучне слово. Такт розумів і шанобливість...

...З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіячів – він годився на все. Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води, багато землі переорав, поки не звільнився від свого смутку.

У виконання вічного закону життя, схиливши сиву голову над північним небом, шапку знявши й освятивши мислі мовчанням, повертаю я прибитий журбою талант до нього, нехай сам продиктує мені свій заповіт. Ось він стоїть передо мною далеко на київських горах. Прекрасне лице його посиніло від німецьких побоїв. Руки й ноги спухли, і туга залила йому очі слізьми, і голос уже однімає востаннє, навіки. І я ледве чую оте далеке його: «Діточки мої, соловейки...».

Учитель. Батьки і діти, діти і батьки… Все це об’єднується назвою — рід, а рід до роду з’єднується у повноводну річку — наш народ. Буде міцна родина — буде славна Україна.

(Звучить грамзапис пісні «Родина» у виконанні Назарія Яремчука).

Заключне слово вчителя. Тема, над якою ми сьогодні працювали, не втратить ніколи своєї актуальності. Кожен з нас повинен виховувати в собі благородне почуття пошани й любові до своїх батьків, турботливе ставлення до них. Чи завжди ми усвідомлюємо це? Можливо, після цього уроку хтось із вас змінить своє ставлення до батьків, не буде соромитися проявити свою любов до них, стане посильно допомагати в подоланні сімейних проблем.

На завершення потрібно дати завдання учням: написати вдома твір-роздум на одну з таких тем:

1. «Шануй батька й матір своїх»;

2. «Мамині руки»;

3. «Батьківська сила і ласка»;

4. «Моя родина».

На цьому етапі уроку доцільно нагадати учням, що текст — це зв’язне висловлювання; він має певну будову, тобто складається із вступу, основної частини і висновку; у тексті виражається певний зміст, що є його темою. Отже, твір-роздум повинен висловити певні міркування учнів щодо обраної теми. У тексті повинні бути важливі для вираження основної думки слова, які записані на дошці і полегшать учням роботу. Слід нагадати і те, що частини тексту пов’язуються між собою за допомогою засобів міжфразового зв’язку:

— особові займенники третьої особи та вказівні, які вказують на зміст попереднього речення;

— синонімічні назви до вживаних у попередніх реченнях слів;

— єдність видових та часових форм дієслів-присудків у сполучуваних реченнях;

— обставинні слова, найчастіше із значенням місця часу.

Свої думки учні повинні викладати у логічній послідовності. Для цього необхідно скласти план майбутнього твору. Цю роботу слід провести в класі колективно за схемою: вступ — основна частина — висновок. Важливо зорієнтувати дітей передусім на головному у майбутньому висловлюванні, а потім роз’яснити, як будувати вступну частину, як слід робити висновки.

Керуючись планом, учитель проводить з дітьми бесіду, добираючи до кожного пункту плану найважливіші для вираження думки слова, словосполучення. Учні роблять у блокноті стислі замітки, продумують, як об’єднати одну частину з іншою, підшукують варіанти вступу та висновку свого твору.

Учитель повинен застерегти учнів від вживання жаргонних, вульгарних слів і виразів необґрунтованих повторень, зайвих слів. Дати певні рекомендації щодо побудови речення, вислову, фрази. Нагадати, що виразності й образності мовлення учні можуть досягти завдяки умілому використанню багатозначних синонімічних слів, фразеологічних сполучень, прикметникових, дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор і т. ін.)

Урокам підготовчого характеру програмою виділено дуже мало часу, а вони так необхідні дітям. Адже не секрет, що у знаннях учнів багато формалізму, зумовленого заучуванням теоретичних положень, мовних визначень і правил, різних прикладів та винятків. При цьому відступає на задній план вивчення живого мовлення. Учні потребують порад вчителя на уроці, живого спілкування, впливу вражень, які спонукають до творчого мислення.

Робота вчителя на такому уроці сприяє збагаченню словникового запасу учнів, надає впевненості для написання творчої роботи, сприяє розумінню проблеми. Адже ця тема є однією з актуальних на сьогоднішній день, бо кожна дитина потребує постійного підтвердження любові до себе. Саме це почуття вселяє в неї відчуття захищеності. В свою чергу батьки потребують поваги до себе з боку дітей, взаєморозуміння, турботи, доброзичливості. Життя засвідчує, що взаєморозуміння між людьми, зокрема між батьками і дітьми, не завжди бувають гуманними. Отже, розуміння необхідності таких відносин у родині досягається завдяки взаємній любові між батьками й дітьми та потребі турбуватися один про одного, допомогати і приносити радість.