| Ми чекаємо Святого Миколая" |
| Сценарій свята "Ми чекаємо Святого Миколая"
Святково прибрана кімната. На стіні висить образ Святого Миколая, прикрашений вишитим рушником. Діти і вихователі в українських костюмах. Вихователь. Дорогі батьки, гості та діти! Сьогодні ми вкотре припадаємо до витоків цілющих джерел наших народних звичаїв. Таємничість і краса сьогоднішнього свята повертається до нас у всій своїй величі. Кожна дитина з нетерпінням чекає подарунків від Святого Миколая. Всі діти молилися Богу, щоб не обійшло це щастя ні хату, ні школу, ні дитячий садочок. Юрчик. Гей ви, хлопці та дівчата, чи знаєте, що жде вас? Жде дитяче наше свято, добрий, милий дітям час! Оксанка. Миколай Святий вже дари наготовив, певно, нам. Вже з'їжджає з-поза хмари, із небесних, ясних брам. Петрусь. Що ж принесе нам Святий Миколай? Вихователь. Рівно те, що заробили! Василько. Але ж, Галю, чи там дари і для тебе також є? Може, різочку подарить, бо нечемних різка б'є?! Галя. Ні, я чемна була завжди, вчилась і молилась все, чемні всі ми були — справді! Нам Спаситель принесе... Славчик. ...дари, певно, всім гарненькі, бо нема між нами злих. Слухали ми батька й неньку та й учителів своїх. Петрусь. Я сьогодні сам молився і ні разу не забувся, аж Миколай з образочка до мене всміхнувся. Вихователь. Дорогі діти! Святий Миколай може трішки спізнитися, бо за вікном зимова віхола, а він іде до нас крізь доли й гори, ниви й бори, ліс і гай. Він ходить від хати до хати, питається в мами й тата, чи є в них чемна дитина — дівчатко мале чи хлопчина. І для кожного має в торбинці найкращі у світі гостинці. Діти шепочуть. "Ой, коли б то Миколай нас не забув! Ой, коли б то нашу хату він відвідав, не минув!" Ігорчик. Святий отче Миколай! Нашу хату не минай! Завітай хоч на хвилину у дитячу цю родину. Юрчик. Тихо, тихо! Щось гуде! Може, Святий Миколай до нас іде? Вихователь. То не дивно, що ви так шумите. Коли Святий Миколай з небес на землю йде, то кожен дім і школа мов вулик бджіл гуде. Оля. Бо дітвора чекає на срібних янголят, що із доріг безкраїх на землю загостять! Петрусь. Гей, хлоп'ята і дівчата, в мене радість на душі! Он янголята спускаються із неба і дари двигають у коші. (Дивиться навкруги.) Іванко. А я ніби бачу — як снігом, снігом та левадами ген здалека йде в наш край преподобний Миколай! Входить янголятко. У дитячий край щасливий я приніс веселу вість: коником білогривим їде з неба гість! З ним входить друге янголятко. їде, їде гість той скоро, щоб бути на час, та до чемних лиш, дітворо! Чи всі чемні з вас? Діти відповідають хором. Так! Всі ми чемні! Янголятко перше. їде, їде гість багатий у дитячий край. Хто цей гість, — ви раді знати? Діти відповідають хором. Так! Це святий Миколай! Входить Святий Миколай. З-понад хмар синіх, з небесних висот сам Господь Предвічний, Отець всіх щедрот, що всюди все бачить, і чує, і знає, мене до вас, діти, Він посилає. І я його волю охотно сповняю й до вас, мої милі, сюди поспішаю, щоб вас Божим словом тут всіх привітати, любов, чемність, пильність ласкаво згадати. Бо ми на вас з неба все радо гляділи, як ви у любові-згоді побожно все жили, все рано і ввечір побожно молились, до церкви й до школи все пильно спішили. Я знаю, сердешні, що ви всьо робили, що вам батько і ненька звеліли. Тому на вас з неба ми радо дивились і вами, мов скарбом цінним, веселились. Та це мене, діти, найбільше втішає, що кожне з вас добре в грудях серце має. Тому я прибув, мої діти, до вашої хати, щоб всім вам за гарні і добрі вчинки добром відплатити й подати дарунки. Янголи вносять дарунки. Святий Миколай бере по одному й роздає (найперше хлопцям). Це вам, милі хлопці, дарунки гарненькі, щоб були все добрі до батька, до неньки! Хлопці беруть дарунки. Цілують руку і стають збоку. Прийми, люба Олю, й ти, люба Ганнусю, прийми, люба Галю, прийми й ти, Катрусю, прийми, добра Юльцю, й ти, люба Надю, є й тобі, Марійко, і тобі, Ірусю. А це для тебе, дорога Вірусю, також за Оксанку я не забуваю і гарний дарунок для неї маю. Всі дарунки, що я мав, я сьогодні вам роздав. Юрчик. Святий Отче Миколаю, щиру дяку ти прийми, що побув тепер між нами, українськими дітьми! Славчик. Святий владико Миколаю, тебе я прошу і благаю — ти нашим родичам дай силу, щоб виховати нас могли і тієї втіхи щоб дожили, що підросли їх діточки! Оля. А українському народу ти добру долю принеси. Усяке зло в лиху недолю ти від народу відверни. Петрусь. А нам в здоров'ї дай зростати, завзяття й силу нам подай, щоб ми з руїн могли підняти й звеселити рідний край! Всі діти. Щиро дякуєм за подарунки! Святий Миколай. Тепер я вас, дітоньки, поблагословлю. Всі діти опускаються на коліна, Миколай благословить. — І піду далі до других. Був би я дуже радий, щоб міг усюди знайти таких добрих і чемних дітей, як ви. Будьте й надалі такими добрими, щоб з вас Бог мав славу, а наша Україна — хосен (користь)! Оксанка. Ми ніколи, Чудотворце, не забудем твоїх слів. Будемо добрі й слухняні, хай пропаде злість і гнів. Оля. Будемо родичів любити, в школі будемо важати і чим зможемо, будемо всім убогим помагати! Петрусь. Церкві й рідній Україні трудом, жертвою служить, щоб могла на покоління наша пам'ять славна жить! Галя. Ти, наш Отче, будь прихильний, в добрім ділі помагай, — Всі діти разом. Будемо щасливі, бо з нами Свят-опікун — Миколай! Вихователь. А тим, що люблять пустувати, Антипко в темний кут на пам'ятку поставить гнучкий з лозини прут! Шануємо Святого Миколая віршами та піснями Лист до Святого Миколая Десь за тиждень, перед святом, Оля, Соня з Владком-братом, взялися листа писати й Миколаєві послати: "Святий Отче Миколає! Вечір Твій вже наступає. Пишем, щоб влегчить роботу, на що маємо охоту. Соні черевиків треба, Оля просить ляльки з неба, Владко — шаблі золотої і рушниці, та нової! Ну й цукерків мусиш дати, страшно любим ласувати!" Діти лист цей заліпили, за вікно його вложили. Все зробили, так як треба, — лист поїхав аж до неба. Святий Миколаю Святий Миколаю, прийди до нас з раю, принеси нам дари кожному до пари: цукерки смачненькі, булочки пухкенькі, книжечок багато читати у свято. У ніч Святого Миколая Увечір при лампі сидиться так мило навкруг стола, діточкам довго не спиться: плеще громада мала. Та нині історія інша, діти спішаться до сну: лише Іруся, найменша, просить ще казку одну. Іруся спати не хоче, а братчик говорить їй: — Ірусю, таж сеї ночи Миколай ходить Святий! Як місяць виплине з хмари, по селах, містах він іде і чемним діточкам дари під подушечку кладе. Але з тим ділом чекає, аж діти всі поснуть, а він же часу не має, сіл много й далека путь. Тож помолимось до Бозі, скоренько спати лягай, щоб не чекав на морозі Святий Отець Миколай ... Святий Миколай Ой втіха, діти, втіха — приходить нічка тиха, весела нічка тая: Святого Миколая. Повагом і спроквола іде Святий Микола і дар несе багатий, треба всім, діти, знати. Яблучка й горіхи, колачиків два міхи, коні медяникові та овечки цукрові. Миколая привели біленькі два ангели. Знають посли небесні, котрі діточки чесні. Список при собі мають і кого прочитають, тому Миколай на свято дає дарунки радо. * * * Я сьогодні сам молився і ні разу не забувся, аж Миколай з образочка до мене всміхнувся. Хоч і сильна завірюха буде цієї ночі, принесе щось Святий Отець в серденька діточі. Принесе з неба дарунки — дорогі, чудові. Принесе в серця дитячі доброту янголів. Лист до чудотворця Святий отче Миколай! Мою хату не минай! Подаруй мені потіху і торбину, повну сміху, і здоров'я для родини, красну долю для Вкраїни! Хто, Хто Миколая любить Ой хто, хто Миколая любить, ой хто, хто Миколаю служить, тому Святий Миколай на всякий час помагай, Миколаю! Ой хто, хто спішить в твої двори, того ти на землі і морі все хорониш від напасти, не дай йому в гріхи впасти, Миколаю! Ой хто, хто к ньому прибігає, на поміч його призиває, той все з горя вийде ціло, охоронить душу й тіло, Миколаю! Миколаю, молися за нами, благаємо Тебе зо сльозами, ми Тя будем вихваляти, Ім'я Твоє величати, Миколаю! Ішов Миколай Ішов Миколай лужком-бережком, Святий Миколай із повним мішком. Приспів: Від хати до хати біленьким сніжком ішов Миколай із повним мішком. (Двічі) Святий Миколай до діток ходив, всміхався, вітався, в дзвіночок дзвонив. Тяжкий і великий у нього мішок, а в ньому дарунки для чемних діток. Ішов, усміхався крізь темну пітьму, а зіроньки з неба світили йому. | |
| Переглядів: 1643 | Рейтинг: 4.0/3 |
Рекомендуємо інші статті
| Всього коментарів: 0 | |