Навколо ніч. Лиш місяць дивний
У Тисі хвилі золотить.
А син мій в пізню цю годину
На варті спокою стоїть.
Йому минає двадцять нині...
Та я згадав далекі дні,
Коли він був маленьким сином,
Коли тягнувсь до рук мені.
А потім з букварем, з букетом
Пішов до школи - в перший клас.
І цвів для мене щастя кетяг,
І линув непомітний час.
В один червневий день зі школи
Приніс додому атестат.
Однак сьогодні, як ніколи,
Радію я, бо син – солдат.
В солдатськім ділі він кмітливий,
І до душі солдатські дні.
Про це він щиро і правдиво
В листах оповіда мені.
Я радий, - син не знає воєн,
Живе в країні мирній він.
Горджусь, що він – не просто воїн,
України вірний син.
А нині він із автоматом –
На варті мирного життя.
Попереду його – багате
Красою й змістом майбуття.