Краса поетичного слова
Доле, де ти! Доле, де ти?
Нема нiякої!
Коли доброї жаль, боже,
То дай злої, злої!
Не дай спати ходячому,
Серцем замирати
I гнилою колодою
По свiту валятись.
А дай жити, серцем жити
Два свiти у казцi-феєрiї Лесi Українки "Лiсова пiсня"
"Зiв'яле листя" та повiстi "Перехреснi стежки" Iвана Франка
...Се розлука моя, невтишима тоска,
Се любов моя плаче так гiрко.
Художня роль жiночих образiв у романi Панаса Мирного "Хiба ревуть воли, як ясла повнi?"
