— Тату, дай мені п’ять гривень! — просить син. — Навіщо тобі? — Дати бідній жінці, що на розі просить. — Чого це ти раптом її пожалів? — Як чого? Вона ж цукерки продає!
— Дивний ви чоловік, Петренко, — каже начальник відділу. — Коли б не пили, то вже давно були б моїм заступником. Невже пити — краще? — Авжеж. Бо як хильну — почуваюся директором чи міністром. Це вам не якийсь там заступник
Прийшов чоловік на пошту відправити бандероль синові. — Пакет дуже важкий, — каже приймальниця, — треба ще дві марки приклеїти. — Може й треба, але ж тоді він стане ще важчим.
— Яка різниця між поняттями ”час” і ”вічність”? — укотре запитує студент професора. — Якби я мав час пояснити це, — відповів професор, — потрібна була б вічність, щоб ви зрозуміли.
— Вирішив я розлучитися зі своєю. — Це чому? Вона ж гарна і турботлива... — Та то на перший погляд. — А що таке? — Та вже восьмий місяць гризе, щоб я виніс з хати новорічну ялинку.
— Одразу видно, що ти гарно відпочив: щоки поповнішали й порожевіли! — Про який відпочинок ти говориш?! Я лише тим і займався, що надував гумові матраци для жінки й тещі.
Ідуть троє чоловіків після добрячої випивки. — Диви, — каже один, — а місяць трикутний! — Та ні, — заперечує другий, — він ромбічний! — А ви про який місяць...
Чаркують друзяки у ресторані. От один другому пропонує: — Гришо, давай cпробуємо встати на ноги. Як вийде — вип’ємо ще по чарці, як не встанемо — то підемо вже додому.
У професора запитали: — Скільки вам треба часу, щоб вивчити китайську мову? Він відповів: — Три роки. Те саме спитали в доцента, він відповів: — Вісім місяців. Коли це ж запитання поставили студентові, той, не подумавши, спитав: — А.....